наутёк

нрч. навтіки, навтеки и (диал.) навтьоки, навтікача, (пров.) втеки, втеком, устеч, (вульг.) навдьори, навдери, навде[и]ранці. [Не витримали турецькі галери козацького нападу і кинулися навтіки (Загірня). Кинулися навтеки (Коцюб.). А ти злякався, та мерщій навтьоки! (Тобіл.). Я навтікача додому (Глібів). Гості прожогом кинулися навтікача (Н.- Лев.). Стара втеки, а він до мене (Франко). Біжи утеком, а я таки твою вполюю шкуру (Куліш). Ми устеч… вже наочно, що не втекти, а таки втікаємо (М. Вовч.). Грицько погнався, Василь потяг навдьори (Мирний). Кинула і барана того та навдери (Рудч.)].

* * *

нареч.

навті́ки, навтікача́

пусти́ться (ки́нуться) \наутёк к — ки́нутися навті́ки (навтікача́), дремену́ти; и

\наутёк к — (и побежал) і навті́ки, і навтікача́, і хо́ду, і га́йда